Традиційно в українському лізинговому портфелі переважну частку займає автотранспорт та сільськогосподарська техніка. Відповідно, транспортна та аграрна галузь найбільше відчули переваги даного фінансового інструменту. В той же час ще чимало секторів, які потенційно можуть скористатися фінансовим плечем, залишаються тера інкогніта для українського лізингу.
Щоб покращити ситуацію в цій сфері, а заодно допомогти реальному сектору краще зрозуміти свій потенціал, Асоціацією лізингодавців України, за підтримки Проекту USAID «Трансформація фінансового сектору», було проведено ряд аналітичних досліджень галузей економіки. Так протягом 2020 року були досліджені сектори – дорожнього будівництва, відновлювальної енергетики, лізинг земель сільськогосподарського призначення, а також галузь медичного обладнання.
Розкажемо про них трохи детальніше.
Потенціал лізингу у сфері медичного обладнання
За прогнозами, ринок медичного обладнання України досягне 2,3 млрд. грн. (близько 84 млн. дол. США) до 2021 року. Це означатиме, що обсяг ринку обладнання зріс на 78% протягом 5 років при середньому рівні зростання 15% на рік.
Зростання ринку зумовлюється новим законодавством про охорону здоров’я, яке змінило систему його фінансування, збільшенням кількості поліклінік, розширенням мережі сільських лікарень та співпрацею з міжнародними донорами.
97% медичних закладів, з яких 20% – приватні установи, перейшли до нової моделі фінансування у 2019 році. Держава уповноважує новостворене державне агентство, що називається Національна служба охорони здоров’я України, компенсувати витрати медичних установ за надані медичні послуги. Відповідно до цієї моделі, агентство компенсувало 3,5 млрд. грн. у 2018 році та 16,7 млрд. грн. у 2019 році. Підвищення ефективності моделі фінансування медичних послуг, швидше за все, сприятиме зростанню попиту на медичне обладнання.
Очікується, що ринок медичного обладнання буде рости як у світовому масштабі, так і в Україні протягом наступних п’яти років. Завдяки проведеним реформам ринок медичного обладнання набирає обертів в Україні. Стале зростання медичного ринку вимагає фінансування, яке може бути забезпечене за рахунок лізингу.
Основні покупці медичного обладнання в Україні є приватні постачальники медичних послуг, які переважно відносяться до малих та середніх підприємств (МСП). МСП як постачальники медичних послуг мають спільну проблему в Україні: обмежений доступ до фінансування для підтримки чи розширення своєї діяльності. Банківські позики важко отримати і вони дорогі, внутрішній ринок капіталу неглибокий та існує обмежений вибір інструментів для залучення інвестиційного капіталу.
Опитування учасників ринку вказує на те, що українські медичні підприємства протягом останніх років використовували власні оборотні кошти для закупівлі медичного обладнання. Однак зараз вони все частіше шукають зовнішнє фінансування для розширення бізнесу.
У той же час обсяги лізингу медичного обладнання досить малі. В лізинговому портфелі українських компаній вартість медичного обладнання становила лише 105 млн. гривень в 2019 році і зменшилася на 5% порівняно з попереднім роком.
Все вищезазначене вказує на те, що лізинг має широкі можливості для розширення цього сегменту бізнесу.
Потенціал лізингу у сфері придбання сільськогосподарської землі
Україна має 42 млн. га сільськогосподарських угідь, 32 млн. га обробляється щороку. 75% сільськогосподарських угідь є у приватній власності, решта – у державній власності. Більшість земель, що перебувають у приватній власності, перебувають у власності 6,9 млн. осіб, громадян України, які отримали право власності на такі землі під час процесів приватизації державної власності в 1990-х роках.
Незважаючи на те, що більшість сільськогосподарських угідь в Україні перебувають у приватній власності, ринку такої землі не існувало. Ще з 1992 року Парламент України ввів мораторій на продаж та придбання сільськогосподарських земель в Україні. Це обмеження залишалося незмінним до жовтня минулого року, коли Парламент України прийняв земельну реформу, яка це змінила.
Відповідно до прийнятої реформи, фізичним особам буде дозволено купувати сільськогосподарські землі в Україні з липня 2021 року, юридичним особам – з 2024 року. Законодавством встановлено ряд обмежень щодо власності на землю. Викуповувати сільськогосподарські землі дозволяється лише громадянам України та юридичним особам, які були зареєстровані в Україні та власниками яких є громадяни України та/або держава Україна та/або місцеві органи влади. Банки мають право володіти сільськогосподарською землею лише через процедуру звернення стягнення як на предмет застави, і банк повинен продати таку землю протягом 2 років.
Також було встановлено обмеження щодо розміру земельного банку, яким може володіти один власник. Обмеження для фізичних осіб становить 100 га, а для юридичних осіб – 10 тис. га.
Незважаючи на обмеження, очікується, що зазначена реформа започаткує ринок землі в Україні. В Україні фермери та сільськогосподарські компанії орендують близько 56% оброблюваної землі, і лише 29% обробляється безпосередньо власниками. Очікується, що сільськогосподарські виробники, які орендують землю у власників, будуть зацікавлені придбати у них принаймні частину землі, яку вони обробляють.
Проведене дослідження визначило, що попит на інвестиційний капітал для закупівлі земель нинішніми операторами сільськогосподарських земель може становити від 18,8 до 56,4 млрд. дол. США на рік залежно від цін на землю після відкриття ринку. Для порівняння, це становить від 80% до 265% від загальної вартості капітальних вкладень в сільське господарство в Україні в 2019 році. Це свідчить про те, що сільськогосподарські виробники в Україні найближчим часом потребуватимуть значних фінансових ресурсів, що спрямовуватимуться на купівлю земель.
Переважна більшість зазначеного попиту на інвестиційний капітал буде потрібна фермерам та малим та середнім підприємствам. За даними статистики, ці суб’єкти обробляють до 84% орендованої сільськогосподарської землі. У той же час фермери та МСП мають обмежений доступ до фінансових ресурсів, який би дозволив їм придбати землю. Як і у випадку із медичним обладнанням, банківські позики важко отримати і коштують вони дорого, вітчизняний ринок капіталу неглибокий, і існує обмежений вибір інструментів для залучення інвестиційного капіталу. Фінансовий лізинг сільськогосподарських земель міг би бути ефективним інструментом для придбання земель фермерами або малими і середніми підприємствами.
Слід зазначити, що в даний час існує законодавче обмеження і фінансовий лізинг землі не дозволяється. Надання вищезазначених послуг буде можливим лише за умови, що держава перегляне такі обмеження та дозволить лізинговим компаніям володіти сільськогосподарською землею на час дії договору лізингу або під час вилучення за невиконання умов лізингового договору. Подібні права поширюються на банківський сектор у нещодавно прийнятому законодавстві.
Потенціал лізингу у сфері дорожньо-будівельної техніки
Україна має другу найменшу щільність доріг в регіоні (після Болгарії). Для порівняння, Польща має приблизно вдвічі більший рівень щільності доріг порівняно з Україною.
Україна на 130 місці з 141 країн за якістю доріг відповідно до індексу глобальної конкурентоспроможності (2018). Для порівняння з іншими країнами регіону: Болгарія на 93 місці у вищезазначеному індексі якості доріг, Польща – 65, Румунія – 120, Туреччина – 30.
Україна займає 59місце із 141 за дорожнім сполученням згідно з Індексом глобальної конкурентоспроможності (2018). Індекс показує легкість дорожнього руху серед 10 найбільших міст країни. Для порівняння з іншими країнами регіону: Болгарія посідає 67 місце у вищезазначеному індексі дорожнього сполучення, Польща – 32, Румунія – 55, Туреччина – 34. Подолання відстані у 1000 км в Україні займає на 3-4 години довше, ніж у Німеччині або Франції.
Українська економіка щороку втрачає до 3,4% ВВП через дорожньо-транспортні пригоди (за оцінками Світового банку). За офіційною статистикою, в 2019 році в Україні сталося 160 тис. ДТП, де було 3454 людських жертви.
За деякими оцінками, лише 7% українських доріг перебувають у гарному стані. Вартість реконструкції решти 93% становить близько 2 трлн. грн. (близько 75 млрд. дол. США).
Україна значно відстає за дорожніми умовами порівняно з іншими країнами. Це знижує національну конкурентоспроможність та економічну привабливість. Дороги низької якості, вони вузькі, незахищені. Через дорожні умови Україна втрачає частину свого ВВП, а також має високий рівень дорожньо-транспортних пригод та жертв. Існує потреба у систематичному поліпшенні дорожнього стану.
Раніше відповідальність за стан усіх доріг належала Державному агентству автомобільних доріг України (Укравтодор). Реконструкція доріг фінансувалася прямо з державного бюджету через Укравтодор. Уряд вирішував які кошти і як саме розподіляти протягом якогось конкретного року на основі політичних уподобань та наявності коштів. Бюджетні кошти, що виділялись на дороги, були занадто малими, щоб підтримати поточну дорожню мережу. Більше того, часто передбачені в бюджеті суми не надходили або через менший дохід Державного бюджету в певному році, або через інші пріоритети уряду.
Ще з 2016 року українська влада почала вживати заходів та збільшувати фінансування реконструкції доріг в Україні. Для вирішення критичного стану українських доріг у 2016 році парламент України прийняв низку законів, спрямованих на реформування системи реконструкції доріг у країні.
Згідно з цією реформою було створено Державний дорожній фонд (ДДФ) для фінансування реконструкції доріг в Україні. Згадані закони також встановили, що доходи бюджету від деяких мит та податків повинні бути обов’язково спрямовані до Державного дорожнього фонду для забезпечення послідовного та передбачуваного фінансування реконструкції доріг.
Відповідно до вищезазначеного закону, ресурси Державного дорожнього фонду мають бути спрямовані на реконструкцію доріг державного значення, регіональних та місцевих доріг та на безпеку дорожнього руху. Розподіл між цими трьома позиціями визначається у державному бюджеті на кожен рік.
За результатами проведених реформ, обсяги фінансування дорожніх робіт в Україні значно зросли. Так в 2017 році було виділено 24,5 млрд. грн з Державного бюджету на дорожнє будівництво. Очікується, що в 2020-2021 році з Державного бюджету виділятиметься в середньому 71,5 млрд. грн.
Очікується, що похідних ринко від дорожнього будівництва, а саме ринок техніки для таких робіт, буде зростаючим в Україні. Зростання попиту на дорожньо-будівельну техніку буде ґрунтуватись на зростаючому обсязі дорожньо-будівельних робіт в країні, що вимагатиме збільшення виробничих потужностей, та на значному зносі існуючого парку техніки, що потребуватиме оновлення. В сумі ці два фактори посилюватимуть попит на дорожньо-будівельну техніку, а також на інструменти фінансування закупівлі такої техніки.
Зі збереженням поточних тенденцій, очікується зростання обсягу імпорту техніки, що і формує цей ринок. У 2020 році прогнозується імпорт у розмірі 335,7 млн дол. США та у 2021, 2022 роках ринок збільшиться до 390,1 млн дол. США та 399,9 млн дол. США відповідно. В середньому ринок техніки для дорожньо-будівельних робіт буде вищим а 16% в цей період, ніж в 2020 році.
В умовах дефіциту власного капіталу та обмеженої зацікавленості у кредитуванні з боку комерційних банків, нерозвиненості вторинного ринку корпоративних паперів, слабкості інституту застави, лізинг стає найбільш доступним способом відтворення основних засобів.
В рамках дослідження було оцінено, що вихід лізингових компаній на ринок дорожньо-будівельної техніки може надати приріст ринку лізингових послуг в середньому на 533 – 2 134 млн. грн на рік в продовж найближчих трьох років, або від 1 600 до 6 401 млн. грн за три роки. Така активність лізингу на ринку дорожньо-будівельної техніки може забезпечити збільшення ринку лізингу в середньому на 2,5-7,7 % щорічно відносно обсягів ринку 2019 року.
В свою чергу, дослідження показало, що вихід на такі показники дозволить лізингу профінансувати від 5% до 20% від потреби в капіталі на придбання техніки дорожньо-будівельних компаній.
Потенціал лізингу у сфері відновлювальних джерел енергії
Ринок генерації енергії із відновлювальних джерел (ВДЕ) в Україні має значний потенціал до зростання. Навіть за консервативними прогнозами, встановлені потужності генерації енергії з ВДЕ можуть зрости на 1433% до 2030 року. Відповідно до більш оптимістичного сценарію, що відповідає реалізації оголошеній Енергетичній стратегії України до 2035 року, зростання потужностей генерації енергії з ВДЕ може зрости на вражаючі 1941% до 2030 року.
Дослідження встановило, що реалізація вище вказаного прогнозованого зростання в найбільш розповсюджених сферах ВДЕ – у вітровій і сонячній енергетиці – вимагатиме інвестицій в обсязі 780 млн. дол. США щороку за консервативним сценарієм, а за оптимістичним сценарієм – близько 1 256 млн. дол. США щороку. Припускається, що близько 70% зазначених інвестицій будуть спрямовуватись на закупівлю обладнання, необхідного для виробництва енергії з ВДЕ. Придбання цього обладнання може бути профінансоване на умовах лізингу.
За оцінками дослідників, обсяги ринку обладнання щодо генерації енергії з ВДЕ , що може бути потенційно профінансоване за рахунок лізингу в Україні, становитиме від 575 до 925 млн. дол. США в середньому на рік до 2030 року в залежності від сценарію зростання потужностей генерації з ВДЕ. Такий обсяг ринку є достатньо значимими і може бути цікави для лізингових компаній.
Дослідження також визначило скільки може становити потенційний ринок лізингових послуг в цій сфері за умови незначного і значного рівня проникнення лізингу. Так за умови проникнення лізингу в цей ринок на рівні 7% потенційна вартість нових лізингових угод може складати від 450 до 730 млн. дол. США в середньому на рік в залежності від сценарію розвиту енергетики з ВДЕ в Україні. Такі показники означитимуть збільшення ринку лізингу на 45-72% порівняно з рівнем 2019 року. Це є індикативним щодо значних можливостей, які містить це ринок для лізингового бізнесу.
Окремо дослідження розглядає ринок акумулюючих потужностей електроенергії, що лише зароджується в Україні. За оцінками Укренерго, що наведено в дослідженні, Україна потребуватиме встановлення акумулюючих потужностей в розмірі 2200 МВт в наступні 10 років. Обладнання для накопичення і збереження електроенергії також потребує фінансування. Лізинг міг би виступити чудовим інструментом фінансування такого обладнання.
Перспективи та шляхи подолання перешкод
Європейська федерація асоціацій лізингових компаній (Leaseurope) оцінює рівень проникнення лізингу в економіки 24 країн Європи в середньому на рівні 15,7% в 2019 році. Це означає, що 15,7% всіх капітальних інвестицій в цих країнах були профінансовані за допомогою лізингових інструментів. А в сегментах транспорту і обладнання рівень проникнення лізингу в цих країнах був ще вищий і становив майже 28%.
Для порівняння, рівень проникнення лізингу в економіку України в тому ж році, за оцінками Асоціації, знаходиться на рівні 5,8%. І лише в сегменті легкового транспорту, рівень проникнення сягає 13,5%.
Можна припустити, що за умови наближення рівня проникнення лізингу в Україні до середньоєвропейського, обсяг лізингового ринку становитиме близько 91,7 млрд. грн., тобто 170% відносно показників 2019 року. Тож вітчизняна лізингова галузь має потужний потенціал до власного зростання.
В той же час на шляху цього зростання постає ряд перешкод. Зокрема, галузь майже не має доступу до альтернативних джерел фінансування. А класичне банківське кредитування ускладнене регуляторною політикою, що робить його для лізингових компаній менш вигідним, ніж для інших суб’єктів господарювання. З приводу чого Асоціація вже звернулася до Нацбанку з пропозицією як врегулювати цю проблему.
Крім того, сприяти фондуванню лізингових операторів, як фінансистів малого та середнього бізнесу (МСБ), могла би зміна нормативів, що обмежують фінансування всередині банківських груп, до яких входить чимало лізингових компаній. Це питання також знаходиться на розгляді у Регулятора, і у випадку вирішення створить потужний імпульс до оновлення основних засобів та інноваційного розвитку підприємств-лізингоотримувачів.
Удосконалення потребує і нормативна база, яка не оновлювалася з 2004 року. Галузь дуже сподівається, що проект Закону про фінансовий лізинг, який вона свого часу сама й ініціювала і який готується в ВР на друге читання, врахує її пропозиції, усуне морально застарілі правові механізми та створить райдужні передумови для розвитку як лізингового ринку, так і інших секторів економіки.
Таким чином, перешкод на шляху процвітання не так вже й багато, і індустрія буде дуже розраховувати на допомогу та підтримку нового Регулятора ринку в їх подоланні.
Роман Жердицький,
аналітичний департамент
Асоціації «Українського об’єднання лізингодавців»