Розвиток ринку лізингу чи декларативні обіцянки? Що змінює новий закон


Чи допоможе нове законодавство ринку фінансового лізингу.

Ринок фінансового лізингу в Україні вже який рік демонструє впевнене зростання. За даними асоціації лізингодавців України, в кризовий 2020 рік кількість автомобілів, переданих у лізинг членами Асоціації, зросла на рекордні 13%.

Протягом минулого року лізингові компанії професійного об’єднання, що складають близько 80% небанківського ринку, зареєстрували в Україні близько 15 тис. авто. Ключовий показник стану ринку — рівень проникнення лізингу (Penetration Rate) у продажі також вийшов на рекордний рівень: в сегменті легкових автомобілів склав 13%, для комерційних — 11,6%, тоді як два попередні роки він склав відповідно 9% та 8, 6%.

Швидке та стабільне зростання ринку навіть в умовах пандемії і економічної рецесії робить необхідним наявність чіткого правового регулювання лізингової діяльності. Тому Верховна Рада в лютому прийняла в другому читанні і в цілому законопроект № 1111 про фінансовий лізинг.

Закон не тільки виводить такий вид послуг на якісно новий рівень, а й мінімізує частину наявних для лізингових компаній ризиків. 

Серед сприятливих моментів закону можна відзначити такі:

1. Чіткі визначення термінів «об’єкт» і «термін» фінансового лізингу, а також самого «фінансового лізингу», що унеможливить їх неоднозначне трактування в майбутньому. У минулій версії закону, визначення об’єкта лізингу було розмитим, через що часто призводило до переведення об’єкта фінансового лізингу в оперативний. Це створювало плутанину при розгляді спорів у судовому порядку.

2. Посилення відповідальності постачальника, як перед клієнтом, так і перед лізингодавцем. У новій версії закону постачальник несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов’язання щодо термінів, якості, комплектності, справності предмета договору фінансового лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо.

3. Вирішено питання з наслідками визнання договору недійсним. Недостатня чіткість у цих правовідносинах в чинному законі завдавала істотної шкоди інтересам лізингодавця, ставила сторони в нерівні умови, і допускала безкоштовне фактично користування предметом лізингу протягом довгого терміну.

4. Врегулювання питання про нотаріальну форму договорів на транспортні засоби з фізичними особами.

5. Згідно з новим законом підставою для набуття права власності на об’єкт лізингу є належне повне безумовне виконання лізингоодержувачем своїх зобов’язань, зокрема зі сплати лізингових та інших платежів, зі сплати неустойок тощо. Клієнт має право придбати у власність об’єкт лізингу тільки за умови повного виконання всіх умов договору. Раніше профільне законодавство не працювало в частині захисту прав лізингодавця, і фактично ставило його у вкрай складне становище при визнанні договору лізингу недійсним.

6. На законодавчому рівні закріплено, що авансовий платіж не є залученими коштами лізингодавця. Визначено посередницькі та допоміжні послуги для лізингодавця, які відповідають підходам, закладеним НБУ в Білій книзі регулювання небанківського лізингу.

7. Функції контролю та нагляду за сферою фінансового лізингу передані Національному Банку України та іншим державним органам, які здійснюють контроль над діяльністю ринку фінансового лізингу.

Законодавцем, на жаль, не передбачено чітких і зрозумілих механізмів самостійного контролю ринку послуг фінансового лізингу його учасниками. Також не визначений статус саморегулювальних організацій, які могли б здійснювати нагляд за учасниками ринку. Чи зможе прийнятий закон вирішити наявні проблеми ринку фінансового лізингу ставши «ковтком свіжого повітря» чи зажене ринок у нові зарегульовані відносини з державою, покаже тільки практика.

Автор: Євген Калінін
Екс-заступник губернатора Київської області, старший партнер LC Primelex

Джерело