Цього місяця кореспондент Клер Хок розповідає про конференцію Асоціації лізингодавців України.
In post-Soviet Ukraine, the assets lease you
Це було багатолюдне зібрання, прикрашене, немов стразами, представниками з усієї Європи і репортер не боїться визнати, що вона була трішки приголомшена, коли зустріла зірку – Голову Leaseurope Юкку Салонена.
До речі, панельна дискусія була інформативною і стосувалася справи, не даремно ж провідні ролі виконували два надзвичайно надійних на вигляд представники українського парламенту. Проте були і екстравагантні моменти, принаймні як на розбалувану англійську чутливість нашого репортера.
Конференція проходила на першому поверсі, в приміщенні, що не сильно відрізнялось від шкільної актової зали, але наповненому гарно вбраними чоловіками, на вигляд точно фінансисти, надзвичайно, трішки недоречно, нарядними жінками та в імпозантному на вигляд Президент готелі.
Проте, гостинність була бездоганною, і Асоціація лізингодавців України доклала до цього неабияких зусиль, включаючи різноманіття наїдків під час перерви на каву об 11.00.
Все відбувалося на подвір’ї, осяяному ласкавим весняним українським сонцем, не могло бути сприятливішої атмосфери для культурної розмови. Проблеми розпочалися коли прийшов час куштувати їжу.
Не будучи, в основному, надто авантюрною в своїх кулінарних уподобаннях, і не бажаючи показати своє невігластво запитуючи когось, репортер споглядала за бенкетом з тихим занепокоєнням.
От це нагадує тістечко – але почекайте, на ньому риба, напевне краще не буду. А це ніби сендвіч, та я не упевнена. Ну, тоді вода.
Однак не доречно було б прискіпуватися до працівників УОЛ, бо вони були уважними та намагалися зробити так, щоб усе було чітко й зрозуміло.
Оскільки наше видання вузькоспеціалізоване, ми в «Лізінг Лайф» не звикли до якогось особливого ставлення. Тож коли про журнал згадали в черговій доповіді, потрібно зізнатися, репортер була абсолютно приголомшена.
Але дійсно «основну страву» з чистої дивини було подано, коли ні з того, ні з сього, репортеру подарували декоративну тарілочку.
Якраз у цей момент, не до кінця усвідомлюючи, що відбувається та поспішаючи на літак, вона подякувала господарям та швиденько здиміла. Що було б, якби вона мала можливість залишитись на другу половину дня, про це ми вже ніколи не дізнаємось.