Сьогодні вітчизняний ринок надання лізингових послуг переживає не найкращі часи, що виглядає логічним на фоні загального спаду української економіки в цілому та фінансового сектору зокрема.

        Однак, криза розвитку лізингу в Україні має більш глибоке коріння та викликана рядом негативних факторів та чинників, усвідомлення, аналіз та опрацювання яких допоможе діючим та новим економічним суб’єктам уникнути помилок, допущених учасниками лізингового ринку в 2007-2012 роках. Бурхливе зростання економіки, створення нової та розбудова існуючої інфраструктури, а також популяризація лізингу як зручного інструменту для фінансування техніки та обладнання потужними фінансовими структурами з іноземним капіталом й досвідом сприяли росту лізингового ринку у 2007-2013 роках. Економічна криза 2008-2009 року дещо сповільнила темпи, однак вже у 2010-2011 роках приріст об’ємів лізингового портфелю провідних компаній перевищив найоптимістичніші прогнози. Така тенденція утримувалася протягом 2012-2013 років, але вже з 2014 року ситуація різко змінилася негативним трендом, який ми спостерігаємо і на сьогоднішній день.

        Однак, варто відмітити що ринок надання лізингових послуг не згорнувся, а навпаки отримав новий шанс на відновлення втрачених позицій стабільного фінансового інструменту. На відміну від банківського кредиту, що став менш доступний як для юридичних, так і фізичних осіб, лізинг сьогодні виступає єдиним ресурсом довгострокового фінансування в країні. І якщо у 2007-2012 роках вважалося, що лізинговий продукт значно дорожчий від банківського, то з другої половини 2015 року відсоткові ставки лізингових компаній, які утрималися на ринку, вигідно відрізняються від багатьох пропозицій класичних фінансових інституцій. Звичайно, суттєво змінилися підходи, програми, продукти та умови для отримання позитивного рішення за лізинговою угодою, зокрема: збільшився відсоток власного внеску (авансового платежу), скоротився строк лізингової угоди (з 5 років до 2-3), зменшився ліміт на загальну суму фінансування, критерії оцінки ризиків стали ще більш жорсткими, що з одного боку призвело до суттєвого скорочення лізингового ринку, але з другого – підвищило якість портфелю та його обслуговування.


Основними тенденціями ринку лізингу в Україні у 2015-2016 роках можна назвати:

  • Зниження кількості лізингових компаній, які активно фінансують угоди;
  • Зосередження на ефективному адмініструванні існуючого портфеля та максимізації повернення раніше інвестованих фінансових ресурсів;
  • Аграрний сектор як основний  клієнт лізингових компаній;
  • Укладання угод на поодинокі та високоліквідні предмети (сільськогосподарська техніка, легкові автомобілі);
  • Співпраця виключно зі стабільними компаніями, що не менше 3-х років успішно функціонують на ринку;
  • Активна реалізація вилучених предметів у повторний лізинг чи продаж;

        Коротко зупинимося на кожному пункті. Основі гравці лізингового ринку, які міцно утримували лідируючи позиції протягом 2007-2013 років, наприкінці 2014 і протягом 2015 ріку суттєво скоротили обсяги фінансування. В основному, це компанії з іноземним капіталом, акціонери яких, тверезо оцінивши ситуацію на вітчизняному фінансовому ринку, максимально скоротили об’єм інвестицій. Негативний вплив на розвиток ринку мало збільшення долі простроченої проблемної заборгованості, шахрайства, банкрутства та загальна кризова ситуація в економіці країни, а також довгий та складний процес вилучення переданої в лізинг техніки, яку добровільно не повертали. Однак необхідно підкреслити, що у порівнянні з банківською сферою, ситуація на ринку лізингу виглядає набагато краще, оскільки не відбулося масштабних банкрутств на відміну від сектору банківських інституцій. За оцінками експертів, багатьом лізинговим компаніям вдалося вийти з кризової ситуації з меншими втратами завдяки більш ефективному кризис-менеджменту, оперативному впровадженню реанімаційних заходів та переорієнтації бізнесу в напрямку повернення інвестицій. Лізингодавці, яким все ж таки вдалося утриматися на плаву, націлили основні сили та ресурси на адекватне управління раніше акумульованим портфелем, реструктуризацію проблемної заборгованості, впровадження інноваційних моделей врегулювання й повернення боргів. По відношенню до пікового 2013 року, коли загальний об’єм нового бізнесу  становив , 6 764 млн. грн., а в 2015 році вдалося осягнути лише 3,221 млн. грн. Однак, це зовсім не означає, що лізинговий ринок перестав існувати. Такі компанії як «ОТП Лізинг», «Український лізинговий фонд», “Порше лізинг Україна”, «Авіс» продовжують фінансування хоч і у зменшених об’ємах, зосереджуючись на аграрній техніці та пасажирських автомобілях. Вигідні партнерські програми, фінансування у національній валюті, диверсифікація продуктів, збільшення авансових платежів, зменшення терміну лізингової угоди дають змогу виконувати поставлені цілі. Так, за I кв. 2016 року «ОТП Лізинг» профінансував лізингових угод на 15 млн. дол. , а в до кінця року в планах ще 45 млн. Не менш оптимістично налаштовані й інші активні учасники ринку. Більш прискіплива оцінка майбутніх лізингоотримувачів, співпраця з надійними клієнтами, які в кризові роки витримали фінансове навантаження та утрималися на плаву, зменшення загального ліміту підкріплюють цей оптимізм.

        Важливою особливістю при заключенні нових лізингових угод стала можливість реалізації вилученої техніки, що дозволяє зробити такий продукт обопільно вигідним, оскільки лізингодавець отримує змогу повернути раніше інвестовані ресурси, а лізингоотримувач – необхідну техніку в доброму стані за більш привабливою ціною.

        На жаль, змушені відмітити нову тенденцію у розвитку лізингового ринку, яка викликає глибоке занепокоєння Асоціації лізингодавців України, а саме: з початку 2015 року почали створюватися нові лізингові компанії, діяльність яких суттєво відрізняється від загальноприйнятих норм. Клієнтів вводить в оману занижена вартість як самого предмету лізингу, так і авансового платежу, які пропонують компанії на основі заплутаного договору. Після сплати обов’язкових платежів клієнт не може отримати автомобіль, а компанія вимагає додаткових оплат, посилаючись на підписаний договір. Тому радимо потенційним клієнтам дуже уважно підходити до вибору лізингової компанії, довіряти тільки надійним фірмам з прозорою репутацією та звертатися тільки до членів Асоціації.

        Наприкінці хотілося б окреслити прогнози розвитку ринку лізингу в Україні. Не зважаючи на те, що економічна ситуація в країні залишається нестабільною, інвестиційна привабливість такого фінансового інструменту як лізинг повертає довіру як потенційних акціонерів так і клієнтів. Позитивні прогнози та поступове збільшення об’ємів фінансування ринку лізингових послуг вказує на те, що протягом наступних 2-5 років відбудеться так зване “відродження”, хоча повернення до показників 2010-2013 років напевно не станеться. Лізингові компанії, які встояли та утрималися на плаву, будуть впевнено набирати обертів та нарощувати об’єми фінансування за умови більш вибагливих вимог до майбутніх лізингоотримувачів, поглиблення співпраці з дилерами та постачальниками (вендор бізнес) та орієнтація на зменшення ліміту фінансування для кожного окремого клієнта на ряду зі зниженням ризикованості операцій. Структура загальнонаціонального лізингового портфелю збережеться, тобто найбільшим попитом будуть користуватися легкові та пасажирські автомобілі як для приватного так і комерційного призначення, агротехніка та інше спеціалізоване обладнання.