Програма фінансового лізингу на житло під 5% — «молодша сестра» доступної 7% іпотеки, які повинні допомогти українцям здійснити мрію про власне житло. І якщо з іпотекою все плюс-мінус ясно, то фінансовий лізинг — тема більш вузька.
Програма фінансового лізингу передбачає оренду житла з подальшим правом його викупу. Тобто, людина живе в квартирі, щомісяця платить оренду, а в кінці терміну оформляє право власності і стає власником цієї квартири.
Програма фінансового лізингу працює в Україні з 2019 року. Правда її умови поширюються поки що тільки на МВС, тому скористатися такою можливістю можуть поліцейські та співробітники ДСНС. Середня ставка за переданим у лізинг житлом становить приблизно 9%. За статистикою ДІУ, тільки в минулому році програмою скористалося 2,2 тис. українських сімей.
За словами влади, вже найближчим часом умови і перелік потенційних учасників програми будуть розширені. У список увійдуть військові, медики, вчителі — іншими словами, бюджетники, а також незахищені верстви населення. Очікується також, що програма буде поширюватися і на вимушених переселенців. А відсоток знизять до 5% при терміні лізингу від 1 до 20 років. В цілому є надії, що 20 тисяч українських сімей зможуть скористатися програмою фінансового лізингу на житло.
У порівнянні з іпотекою, програма лізингу може бути більш цікавою з кількох причин. По-перше, відсутність першого внеску. За статистикою, українців відлякує від іпотеки наявність саме первісної суми. Лізинг же такої не передбачає. З іншого боку, через відсутність першого внеску, щомісячний платіж може бути трохи вище, ніж на умовах дешевої іпотеки.
З програми лізингу можна вийти в будь-який момент без штрафних санкцій, плюс можна оформити житло в право власності, достроково погасивши решту суми. Крім того, лізинг передбачає відсутність застави і поручительства з боку третіх осіб. Загалом, є поле для маневру.
Але найголовніша відмінність між іпотекою і лізингом полягає от у чому. На умовах першої, власником житла, на яке оформляється іпотека, людина стає відразу. Платиш кредит, живучи в уже оформленому житлі.
Програма лізингу працює навпаки. Людина живе в квартирі, яка належить лізингодавцю, платить за неї н-нну кількість років, а право власності оформляє тільки по закінченні терміну і після повного закриття суми. Особисто я нічого незвичайного в цьому не бачу, багато людей роками живуть в чужих орендованих квартирах. Але для когось фактор власності може зіграти чисто психологічну роль.
Що ще важливо. В лізинг можна взяти тільки готову квартиру. На прикладі Київміськбуду, як одного з найбільших забудовників, можу сказати, що близько 90% квартир розкуповуються до моменту введення будинку в експлуатацію. А значить, людям залишається брати в лізинг, за великим рахунком, тільки старе, яке вже було в експлуатації житло. Думаю, було б правильно передбачити можливість вибору в межах програми і квартир з первинного ринку нерухомості, на етапі покупки майнових прав. Це дало б людям можливість вибору — думаю, бажаючих купити саме таке житло було б чимало. А ще зіграло б на руку розвитку самої програми.
Резюмуючи. Семимильні кроки влади в бік впровадження програм, які можуть дати можливість українцям придбати власне житло — незаперечний позитив. Головне, як на мене, щоб ці програми працювали на практиці, бажано не один десяток років. Саме тоді люди зможуть переконатися в їх життєздатності і приймати позитивне рішення, ретельно зваживши всі ризики. Тому що довіра — базова цінність покупця. Без неї нічого не буде. Як би красиво не звучала ідея, на першому місці все одно буде стояти її реалізація.