Двері до зростання ринку відкриває врегулювання прав та інтересів лізингодавців і лізингоодержувачів в новому законі про лізинг.
Весь минулий рік ринок лізингу жив в очікуванні прийняття Закону про фінансовий лізинг . За основу депутатами Верховної Ради він був прийнятий 4 лютого 2020 року. В цілому – 4 лютого 2021 року. До цього – не один рік підготовки.
Подією, якого лізингова галузь чекала багато років, назвав появу нового закону про лізинг навіть заступник глави НБУ Дмитро Сологуб. Відзначимо, Нацбанк став регулятором ринку лізингу тільки з 1 липня 2020 року. Проте, лізинг в Нацбанку вже називають повноцінною альтернативою кредиту. Перш за все – для бізнесу. “Підприємець може швидко отримати в користування сільськогосподарську техніку, промислове або інше необхідне обладнання”, – відзначають там.
Використовувати в повній мірі такий інструмент як “лізинг”, з точки зору сьогоднішнього регулятора цього ринку, довгий час заважало саме недосконале правове поле, недостатня поінформованість підприємців і громадян про лізинг, а також обмежені можливості для залучення фінансування самими лізинговими компаніями.
Відзначимо, попередня редакція закону про фінансовий лізинг діяла з 2004 року і в останні роки не могла вирішити багатьох проблем, які накопичилися в галузі на законодавчому рівні. Це часто ускладнювало взаємини між лізингодавцями і лизингополучателями і гальмувало розвиток самого лізингу.
Особливо спірним питанням в лізинг був предмет лізингу – ризики лізингодавця тут були дуже великими. Новий закон покликаний врегулювати порядок придбання лізингоодержувачем права власності на предмет лізингу в кінці терміну, і встановлює порядок припинення договору фінансового лізингу в разі значного прострочення лізингових платежів.
Тепер, за словами члена Асоціації українських банків (АУБ) Олексія Мерецького, в разі, якщо договір між лізингодавцем і лізингоодержувачем на законодавчому рівні буде визнано недійсним, предмет лізингу буде негайно повернутий лізингодавцю. Затримка повернення предмета лізингу для боржника, згідно з нормами нового закону, безкоштовною, як це було раніше, теж не буде. Виллється боржника “в копієчку”.
Сам предмет лізингу, згідно з новим законом про лізинг, буде знаходитися у власності компанії. “Відповідно, ризиків по втраті предмета лізингу буде менше, що позитивно вплине на залучення інвесторів”, – говорить Олексій Мерецкий.
Закон також визначає можливість передачі предмета лізингу в суборенду і регулює правила здійснення такої передачі.
Крім того, відповідними нормами усунені розбіжності щодо форми, в якій повинен бути укладений договір фінансового лізингу і узгоджені вимоги закону до вимог законодавства про фінансовий моніторинг.
Від нового закону про лізинг в АУБ очікують і сприяння в розширенні можливостей використання суб’єктами господарювання операцій фінансового лізингу для оновлення основних фондів, збільшення виробництва валового продукту і податкової бази для подальшого наповнення державного бюджету.
Разом з цим, незважаючи на позитивні сторони нового закону, учасники ринку лізингу відзначають, що закон про фінансовий лізинг міг би бути і краще, якби депутати більше прислухалися до гравців ринку. “На жаль, депутати не прислухалися до всіх правок і поясненням, які лізингові компанії давали через наше об’єднання УОЛ. Це проблема, коли в комітетах сидять люди, які не мають відношення до фінансових ринків і слабо представляють, що там за специфіка”, – відзначає керуючий партнер лізингової компанії “ЕСКА Капітал” Сергій Васьков .
Тим часом, якщо подивитися на фінансові результати ринку лізингу за 2020 рік, то вони і до прийняття нового закону про лізинг виглядають вражаюче. За даними Асоціації лізингодавців України, загальний лізинговий портфель, незважаючи на пандемію і економічний спад, в 2020 році виріс на 61% і склав 25,4 млрд гривень. “Показник зріс за рахунок органічного зростання і на третину – внаслідок збільшення кількості членів”, – вважають в Асоціації лізингодавців.
Відзначимо, компанії і банки лізингодавці, які є членами Асоціації лізингодавців, складають орієнтовно 80% українського ринку лізингу.
Лідерами сфери в минулому році стали ОТП Лізинг, УЛФ-Фінанс і Укргазбанк. Їх сукупна частка склала 59% від портфеля членів організованого ринку. Ці ж учасники очолили трійку лідерів і за обсягом нових угод, де їх сукупна частка склала 60% від загального показника.
Найбільш успішним для галузі в Асоціації лізингодавців називають IV квартал 2020 року – вартість нових угод за цей період склала 6,9 млрд гривень і зросла на 12%, в порівнянні з III кварталом 2020 року, і на 50% – в порівнянні з аналогічним періодом 2019 року.
За словами Олексія Мерецького, тільки рівень проникнення лізингу в сегменті легкових автомобілів в 2020 році склав 13%, комерційних – 11,6%, тоді як два попередні роки він склав відповідно 9% та 8,6%.
Ключовими сегментами ринку, за даними Асоціації лізингодавців, стали колісний автотранспорт – 51% і сільськогосподарська техніка – 28%. На третьому місці залізнична техніка – 8%. Спецтехніка та інше обладнання 7% і 6% відповідно.
З огляду на всі показники, лізинговий ринок в 2020 році виявився одним з найстабільніших сегментів небанківського ринку України, який відновив свої позиції після падіння в весняно-літній період і істотно наростив обсяги.
Проте, ринку лізингу є куди рости. “В середньому в Європі лізинг фінансує 28% нового транспорту і обладнання. Це означає, що Україна має потенціал до подальшого зростання мінімум в два рази. На лізинг в Україні припадає лише 3-4% інвестицій в основні фонди. У Європі аналогічний показник – близько 30%. Можна тільки уявити, який потенціал ринку лізингу для юросіб в нашій державі “, – говорить Олексій Мерецкий.
Ще більше сприяти розвитку ринку лізингу в 2021 році повинна нова державна програма фінансового лізингу та іпотеки під 5% річних. Її поява прем’єр-міністр Денис Шмигаль обіцяє вже в першому півріччі.
Відкриття нових можливостей для розвитку ринку лізингу обіцяє і Нацбанк у своєму проекті нового закону про фінансові послуги та фінансових компаніях.
Також регулятор має намір змінити саме регулювання роботи лізингових компаній. У НБУ відзначають, що сьогодні на ринку лізингу існують “паралельні вимірювання”. Частина лізингодавців – це фінансові компанії, які повинні відповідати вимогам до капіталу, узгоджувати придбання істотної участі, подавати фінансову звітність регулятору тощо. Решта – це звичайні юрособи, до яких значно менше вимог. “Національний банк запропонує однакові вимоги до виходу на ринок і роботи в цілому для всіх без винятку гравців”, – відзначає регулятор.
Аналогічний підхід НБУ обіцяє і до вимог до структури власності, ліцензуванню та реєстрації учасників, дистанційного нагляду, корпоративного управління, управління ризиками, ринкової поведінки і т.д. При цьому регулятор обіцяє враховувати ризик-орієнтовний підхід. “Адже лізингодавці не несуть ризику кредитора і працюють за власні кошти”, – говорять в НБУ.
Джерела фінансування лізингових компаній НБУ також пропонує розширити. Їм хочуть дозволити залучати кошти в афілійованих осіб, кошти на умовах субординованого боргу, в тому числі від фізичних та юридичних осіб, які є кваліфікованими інвесторами, а також через емісії боргових цінних паперів.
Відзначимо, поки що лізингові компанії мають обмежені можливості залучати кошти. Основні джерела – це авансові платежі, кредити банків та власний капітал.
Джерело